Життя та робота простого вченого важкі і наповнені стресами. Перед справжнім дослідником постійно стоїть безліч завдань, одним із яких є регулярне створення та публікація якісних і гідних наукових робіт у престижних виданнях. Часом може здатися, що головний ворог усіх учених — це суворий редактор журналу, в якому вони б хотіли бачити свою працю. Одначе там, з іншого боку, усе теж не дуже райдужно, і горезвісні редактори постійно стикаються з безліччю типових проблем, які не змінюються від одного вченого до іншого.

Цим поділилися професор Університету Пердью Девід Сандерс і редактор Джастін Стеббінг, що працює в Імперському коледжі Лондона. Редактор розповів про найпоширеніші відмовки, які йому регулярно доводиться чути в роботі, і про те, чому жодна з них насправді ніколи не є правдивою.

1. Під час роботи я втратив деякі важливі дані, і тепер не можу їх надати. Це ще може бути правдою стосовно робіт, написаних досить давно, проте для свіжих статей така відмовка не витримує ніякої критики.
2. У цьому винен молодший дослідник. Абсолютно неважливо, хто винен у помилці. Автор статті — головний дослідник — повинен займатися перевіркою всієї інформації, адже у випадку успіху саме він отримає найбільше привілеїв, популярності та слави.
3. Це питання не підлягає подальшому обговоренню, давайте наступне. Зазвичай подібним грішать ті дослідники, які до останнього стверджують, що їхня робота ідеальна, навіть тоді, коли їм надають незаперечні докази протилежного.
4. Мене хтось підставив. На жаль, подібне насправді трапляється, але це не повинно особливо турбувати редактора. Вибачте.
5. Це зображення відрізняється від інших, просто трохи. Має бути чітко зрозуміло, що часом майже ідентичні зображення мають різні джерела. Дані в роботах повинні бути максимально інформативними та зрозумілими для сторонніх читачів.
6. Дослідник живе в іншій країні і не знайомий із загальноприйнятими стандартами публікації. Це взагалі не повинно мати значення, адже необхідно, щоб усі учасники дослідження дізнавалися про умови публікації заздалегідь. Про подібні речі також можна проконсультуватися з науковим керівником.
7. Це був лише контрольний експеримент, тому він не має особливого значення. Якщо це дійсно так, тоді зовсім незрозуміло, навіщо ви додали його до роботи та робите на ньому акцент.
8. Інші дослідники вже проводили ці експерименти, тому ми впевнені в їхніх результатах. Якщо ви не можете надати докази будь-яких даних із вашого дослідження, не чекайте і не вимагайте від редактора, щоб він це приймав.

Однією з найпоширеніших проблем, із якими стикаються редактори різних видань, є збіг використовуваних зображень і плагіат. Також серйозна проблема полягає в тому, що дослідники часто розраховують на конкретний результат. Виходить, якщо стаття виявляється правильною, то некоректні деталі для вчених уже не мають особливого значення. Для дослідників головне — опублікувати матеріал і отримати за нього відповідні бонуси. Але, ігноруючи важливі деталі, вони просто недбало ставляться до науки, якою самі ж і займаються.

Редактори не втомлюються підкреслювати, що насправді саме деталі мають першочергове значення, а різні експерименти — це взагалі базис, на якому розвивається сучасна наука. Жахливими є прецеденти того, як учені просто фальсифікують експерименти, запозичуючи чужі зображення або ж підлаштовують результати під свої погляди. Це дискредитує не тільки їх, але й усю науку в цілому, особливо враховуючи те, що інші вчені можуть використати неправдивий матеріал за основу своєї роботи.

Важливо відзначити, що редактори в роботі керуються не особистою думкою, а встановленими нормами Комітету з етики наукових публікацій, тому їхня робота є прозорою і кожне рішення обґрунтоване.